На північному сході України розкинувся багатий зелений гай. Він росте на Сумщині від Десни та простягається по території Шосткинського району до лінії кордону. В роки Другої світової війни цей ліс слугував надійним сховищем для тисяч партизан. У своїй боротьбі вони використовували немислимі інноваційні винаходи свого часу, які часто рятували їм життя. Про оригінальні методи ведення партизанської війни згадує у своїй книзі «Шумлять ліси Хінельські» письменник Анатолій Інчин, який воював у складі Есманського загону. Деякі з них можуть здатись простими, але саме вони виявлялись незамінними для перемоги над фашистами. Більше на sumy-yes.com.ua.
Винахідливість воєнного підпілля
Майже все, що винаходили партизани, не відрізнялося причетністю до високих технологій. Адже в лісі ані інструкцій, ані матеріалів не було. Але думати не припиняли, адже за словами героя повісті «А зорі тут тихі» письменника Бориса Васильєва, війна — це не хто кого перестріляє, а хто кого передумає. Тож креативним ідеям не було кінця.
Анатолій Інчин згадує, як однієї зимової ночі партизанам доводилося переходити річку. Бідний солдатський крам згорнули у шинелі та плащ-намети. Вузли скріпили ременями та підняли над головами. Кожен ніс у руці довгу палицю. Один за одним ступили у крижану воду. Лід доводилося ламати руками дуже обережно, щоб не було чутно на протилежному березі. Дванадцять людей парами стояли у воді, тримаючи на плечах довгі соснові дошки. Таким своєрідним, винайденим партизанами мостом, переправлялися поранені та хворі. Їм ця вигадка разом із витримкою колег врятувала життя.
А одного разу, відступаючи в партизанський ліс з німецького тилу, хоробрі воїни вирішили підірвати склад з бомбами. Допомогли знання психології фашистів та винахідливість. Під склад було пристосоване крите приміщення на польовому стані. Раніше тут було розгорнуто польовий аеродром. Частина бомб залишилася, а вивезти на інший військовий аеродром їх не встигли: завадило осіннє бездоріжжя. Підібратися до колгоспного приміщення вночі — справа нескладна, вирішили партизани. Сховатись можна в соломі: кілька стогів залишилося ще з минулої осені. Воїни підлаштували так, що німці напилися саморобної горілки, і за допомогою запальнички та пляшки бензину підпалили склад.
Як допомагали знання та «партизанська освіта»
Маючи документи, відібрані у фашистів та начальників поліцаїв, та знаючи німецьку мову, партизани використовували це на диво винахідливо. Одного разу, згадує Анатолій Інчин, воїни Сумщини замаскувалися під ворогів та змусили поліцаїв здати всю худобу. А потім написали «розписку» німецькими літерами керівництву зрадників. У ній мовилося, що поліцаї своїми руками передали партизанам своїх корів, телят та свиней, усього 20 голів. Самі провели худобу через село, і люди це бачили. Якщо вони й надалі служитимуть фашистам, на них чекає сумна доля.
Працювала і своєрідна типографія партизан. Дівчата у складі Есманського загону переписували листівки та газети і поширювали їх самотужки. Наприклад, одного разу лісові воїни написали послання людям в оточенні, щоб ті знищували поліцаїв, які відправляють хліб фашистам, затягували час обмолоту, виводили з ладу трактори, молотарки та комбайни, закопували зерно для своїх воїнів, які скоро звільнять народ. Таким чином, у німців не було доступу до провізії.
Діяла в гаю і «Партизанська академія», яку створили самі члени Есманського загону. У програмі навчання був біг до Государєва мосту важкою дорогою при повній бойовій викладці, прихований підхід до об’єкта, що добре охороняється, зняття вартового, рух по азимуту і захоплення ворога.
Винахідливість та освіченість партизан стала одним із тих неоціненних факторів, які допомогли перемогти у Другій світовій війні.