У червні 1920 року у Микити Кожедуба, який був церковним старостою, народився син, якого нахрестили Іваном. Його дитинство пройшло в селі Ображіївці на Сумщині. Про життєвий шлях і кар’єру льотчика-аса, читайте на sumy-yes.com.ua.
Все почалось з аероклубу
У радянські часи деталь про батька льотчика не була зафіксована в його геройській біографії. Дитинство Кожедуба в усіх офіційних джерелах оповите таємницею. Відомо, що попри заперечення матері, батько змусив Івана працювати сторожем в саду. А вже у 14 років він покинув домівку, вступивши у хіміко-технологічний технікум у Шостці.
Вже тоді майже в кожному місті СРСР існував аероклуб, де юнаки й дівчата готувались до навчання на пілотів та до стрибків з парашутом. Більшість авіаційних асів Радянського Союзу свої перші польоти робили бувши учнями таких аероклубів. Кожедуб не був винятком. Розпочинав свій шлях в авіації Іван у місцевому аероклубі. Потім став курсантом льотного училища в Чугуєві і закінчив його з початком війни СРСР з Німеччиною. Демонструючи непогані навички польотів, Іван, залишився в школі інструктором.
На фронт прямо з гауптвахти
Разом з училищем він був евакуйований до Чимкента, де в нього “вселився диявол”.
Іван не був дуже дисциплінований і рідко залишав гауптвахту. Його пристрастю були карти (звісно, не географічні чи льотні). Як інструктор, Кожедуб мав “бронь” й міг ніколи не бути на фронті. Однак командувач училища відправив українця на “перевиховання”.
Його направили до 240-го винищувального авіаційного полку 302-ї винищувальної авіаційної дивізії. Полк якраз тоді формувався в російському місті Іваново. Так сталося, що на службу Іван поїхав ледь не з гауптвахти. Весною 1943 року Іван Кожедуб вилетів для проходження служби на Воронезькому фронті.
Ла-5, яким керував українець, був пошкоджений пострілами з пушки Мессершмітта 109, а броньована плита зі спини, чудом, вберегла його від запалювальної бомби. А ще, при поверненні додому літак обстріляли радянські зенітники, думаючи, що то фашистський аероплан. В нього влучили двома зенітними снарядами. Саме так пройшов перший виліт Івана Кожедуба. Лиш у своєму сороковому вильоті він знищив ворожий літак, який став для льотчика першим. А на наступний день Кожедуб збив другого німецького аса, а ще через кілька днів, одразу два фашистських Bf-109.
За ці подвиги українського аса нагородили медаллю Червоного Прапора. Про це написали в газетах. Одну з них, Іван надіслав до свого училища в Чугуєві, де його однокурсники та товариші показали її командиру.
Тричі герой радянського союзу
У лютому 44-го Кожедуба ще раз нагородили, цього разу Золотою Зіркою Героя. Він вже здійснив сто сорок шостий бойовий виліт і збив двадцять ворожих літаків. У цьому ж 1944 році, за пів року після першої зірки, українець отримує другу. В його активі були двісті п’ятдесят шість вильотів і 48 знищених фашистських літаків. А ще через рік, у 1945, Кожедуб був нагороджений третьою Золотою Зіркою. Як було сказано у наказі, за незламну мужність, високу бойову майстерність та героїзм, проявлені на фронті.
У підсумку, за час проведений на фронті, майором Іваном Кожедубом здійсненно 330 бойових вильотів. Йому довелось брати участь у 120 повітряних боях, в яких він знищив шістдесят чотири фашистських літаки. Серед них були бомбардувальники, винищувачі різних модифікацій та три штурмовики.
Після перемоги, як летючий льотчик-винищувач, Іван Кожедуб закінчив Військову академію. 1948 року освоює МіГ-15, це був новий, реактивний літак. У 1950 році Кожедуба призначають командувати 64-ю дивізією 324-ї повітряної армії й відправляють на Корейський півострів, де колишні союзники воюють один проти одного. Проти Кореї, Китаю та СРСР воювали США, Великобританія, Франція, Греція, Австралія тощо. Ця коаліція представляла Організацію об’єднаних націй. ООН-івці збили близько 30 літаків, при цьому загинули дев’ять льотчиків. А от підрозділ українця знищив 215 літаків противника. Але інформацію про це оприлюднили тільки після смерті Івана Микитовича.