«Нейтральна зона» 1918 року на Сумщині була справжнім втіленням пригодницьких романів. Тут панувало бездержав’я, і землями правили сильні світу. Як так сталося, що територія нікому не належала, читайте далі на sumy-yes.
Сатиричний письменник Аркадій Аверченко називав «Нейтральну зону» найдивнішою територією, яку йому колись доводилося бачити в житті. Виїжджаючи з Унечі, літератор попрохав допомоги супроводжуючої охорони, адже йому потрібно було їхати цим краєм. Очевидець засвідчив, що з одного боку нейтральної землі грабували тільки більшовики, з другого лише німці, а в нічийній зоні — усі, кому не лінь.
Історія виникнення
Підсумки Берестейської мирної угоди 3 березня 1918 року передбачали проведення умовної лінії розмежування між УНР Павла Скоропадського та Радянською Росією. У Сумській області вона розташовувалася вздовж лівого берега річки Івотки. В результаті утворилася нічийна територія завширшки 10 км. З неї вивели військові сили обох сторін. Проти земля, яка ніким не охоронялася, стала ласим шматком для багатьох. Ці історичні події мали стати передумовами для проведення мирних переговорів. Але про мир тут і згадки не було. У «Нейтральній зоні» не панував закон, тому кожен , хто мав зброю і силу, намагався обікрасти місцеве населення і затвердити на цій території свою владу. В таких умовах жили прості люди, які то мирилися, то оборонялися, як могли.
Страшна ніч мирного села
Селяни «Нейтральної зони» кожного дня чекали нападів зловмисників. Вони звернулися до українського повітового центру, щоб отримати зброю. Але там їм відмовили. Мовляв, щоб підтримувати мир на нічийній території. Після антигетьманського повстання нейтральна земля стала прихистком для багатьох червоноармійців, які втікали від переслідування.
Одного разу вночі, в жовтні, до мирного села Марчихиної Буди зайшли озброєні більшовики. Про це згадує український історик Роман Коваль.
Одні люди тікали в ліс, інші чинили спроби захистити свої оселі. Мародери кинули одній з таких жінок під ноги гармату. Майно винесли з хати через мертве тіло. Також загарбники розстріляли двох молодих людей, які мужньо зустріли смерть.
Крадії брали усе, що спадало під руку. Хтось із них йшов у жіночому вбранні слідом за возом, із верхом наповненим здобиччю. Люди проводжали орду заплаканими очима. Вони знали, що найближчим часом слід очікувати нового набігу. Єдиним порятунком залишалася темна стіна нічного лісу. І хто знає, може там був свій Робін Гуд, який допомагав нещасним у «Нейтральній зоні», і був справжній неоголошеним королем цієї землі.
«Нейтральна зона» в сучасних реаліях називається сірою ділянкою на карті. Вона панувала усього лише рік. Але й досі свідчення істориків та очевидців тих подій не можна оминути увагою. Сіра територія може привернути увагу всього світу. Але мало хто знає, що для місцевих мешканців вона є домівкою.
Події того періоду стали ілюстрацією народної боротьби за свободу. Вона була дана людям ціною крові і страждань. Тому так високо цінується в усі часи.