Ставлення українців до діяльності Організації українських націоналістів та Української повстанської армії (ОУН-УПА) завжди було неоднозначним. Комуністичний режим протягом багатьох років подавав викривлену інформацію щодо українських націоналістів. Інформація про діяльність ОУН-УПА на Сумщині до нещодавнього часу здебільшого обмежувалася свідченнями очевидців, оскільки раніше вважалося, що їхня діяльність зосереджувалася лише на західноукраїнських територіях. Більше на sumy-yes.com.ua.
Початок діяльності ОУН на Сумщині
Сумський край у період Української революції 1917-1921 років дав нашій країні безліч видатних особистостей. Він не міг залишитися осторонь від боротьби, яка ніколи не вщухала на цій території. Антибільшовицький повстанський рух 1920-х років в області був представлений більш ніж 100 загонами, чисельність яких перевищувала 40 тисяч бійців. У 30-х роках підпільні організації існували практично в кожному районі, налічуючи кілька сотень учасників. Осередки ОУН на Сумщині формувалися різними шляхами. Це були як відгалуження похідних груп, що швидко просувалися на схід, так і просвітницькі організації, в яких активно діяли українські націоналісти. У деяких випадках для створення мережі ОУН в області використовувалися родинні зв’язки галичан з місцевим населенням. Ідеї націоналізму та приклади боротьби з німецькими окупантами знаходили в Сумщині сприятливий ґрунт.
У 1940 році на шосткинських торфорозробках було заарештовано Іллю Голотяка з Львівщини, який визнав себе членом ОУН з 1934 року і носив псевдо “Дніпро”. Цей інцидент свідчить про те, що діяльність ОУН на Сумщині розпочалася раніше, ніж її почали висвітлювати, зокрема з похідних груп у 1941 році. Останні знахідки в Державному архіві Сумської області підтверджують, що провід ОУН використав події вересня 1939 року для розбудови своєї агентури на сході України. Серед документів є відомості про кур’єрів ОУН, які діяли в районах Кролевця, Конотопа та інших місцевостях. Осередок в Сумах був створений учасниками Середньої похідної групи, частина якої, після загибелі свого лідера Миколи Лемика в Миргороді, досягла Сум восени 1941 року. Для зміцнення осередку до Сум також перевели підпільників з Вінниччини. Протягом 1942 року їм вдалося заснувати кілька нових осередків у різних районах області.
Командир 3-ї похідної групи Тимош Сенчишин у своєму звіті зазначив, що 18 липня 1941 року рій Василя Загакайла переправився через річку Сян з метою створення підпільної організації ОУН у місті Суми та Сумській області. У цей рій також входили Мудрий Ярослав та Святослав Стеранка. Василь Загакайло використовував псевдоніми “Жук”, “Береза”, “Білий” і “Зелений”. Додатково до організаційної роботи в Сумах був призначений Михайло Кудла, учасник ще однієї похідної групи з маршрутом Київ-Вороніж. Серед членів південної похідної групи, які направлялися на Сумщину, згадують ім’я Василя Захитая. Також до Сум були спрямовані члени північної похідної групи, зокрема Іван Кошин, Григорій Очуй, Василь Войнарович та інші. Збиралися члени ОУН в приміщенні театру в Сумах.
Керівник підпілля Семен Сапун
Семен Сапун народився 17 квітня 1893 року в селі Попівка, Карлівського району Полтавської області, в заможній селянській родині. До приходу більшовиків його батьки мали 25 десятин землі, чотири коні, дві корови, дві пари волів, 50 овець, п’ять свиней, а також різне сільськогосподарське обладнання. Після 1918 року в Україні почався процес розселянювання, оскільки більшовики намагалися ліквідувати одноосібне селянське господарство, знищуючи економічну основу українського націоналізму. Як наслідок, земельний наділ батьків Сапуна скоротився до 15 десятин. У 1926 році їм позбавили виборчих прав. У 1930 році батьків Сапуна розкуркулили “по III-й категорії”.
Арешт і розстріл українських націоналістів німецькими окупантами в кінці 1942 – на початку 1943 років стали важливою віхою в історії українського підпілля на Сумщині. Ці трагічні події привертали увагу до постаті Семена Сапуна, який займав провідну роль у націоналістичному русі в регіоні під час німецької окупації 1941-1943 років. Семен Сапун був заарештований 22 квітня 1938 року, ставши жертвою політичних репресій. Як і в тисячах інших випадків, звинувачення проти нього були стандартними: участь у контреволюційній повстанській організації. Однак слідство не змогло довести його провину, незважаючи на постійні жорстокі побиття та знущання, яким він піддавався.
У результаті, через брак доказів, справу проти Сапуна було закрито, але це не зупинило його активної участі в підпільній боротьбі. Після виходу на свободу він став ще більш рішучим у своїх намірах організувати спротив німецьким окупантам. Його діяльність у складі українського підпілля відіграла важливу роль у формуванні стратегії опору на Сумщині, а також у налагодженні контактів з іншими осередками ОУН.
Організація “Просвіта” в Сумах
Організувати діяльність “Просвіти” в Сумах було доручено Микиті Тарасенку. З метою залучення інтелігенції проводилися збори, найчастіше в театрі будівля театру юного глядача). Проте, коли “Просвіта” опинилася на межі закриття, члени ОУН вирішили не наполягати на її існуванні, оскільки німецькі спецслужби використовували цю організацію для виявлення націоналістів. Наступним етапом стала активізація роботи в кількох напрямках. “Просвіта” відігравала важливу роль у культурно-освітніх ініціативах, організовуючи гуртки, школи, театри та різноманітні курси, а також проводячи урочистості, присвячені національним святам і ювілеям українських діячів. Тут же відбувався відбір нових членів для ОУН, які проходили ідеологічний вишкіл через знайомство з націоналістичною літературою та бесіди.
Особлива увага приділялася питанням придбання зброї (зокрема в Лебедині), технічних засобів зв’язку (в Сумах) та організації підпільної друкарні в Конотопі. Крім того, активізувалася робота з просування націоналістів у місцеві адміністрації, редакції газет, поліцію, кооперативи та школи. Однак ця стратегія мала свої недоліки. По-перше, ключові фігури підпілля були на видимих позиціях. У випадку арешту одного з них підозра лягала на багатьох інших. По-друге, легальна діяльність сприяла прихованню слідів у разі затримання когось із товаришів, як зазначав один із свідків. Прикладом цього може слугувати роль Горбаня, який працював у сумській поліції і в разі необхідності міг прикривати діяльність своїх товаришів. Таким чином, діяльність “Просвіти” та інших організацій у Сумах стала важливим елементом у боротьбі за національну незалежність.
Розстріл і спалення українських підпільників
Факт розстрілу та спалення українських підпільників разом із цивільними особами німцями у дворі сумської в’язниці 20 лютого 1943 року підтверджується документами Державного архіву Сумської області. Згідно з цими записами, під час відступу з Сум німецькі військові зібрали всіх арештованих у двох овочевих сховищах – загалом 650 осіб. Після цього вони закрили двері, відкрили вентиляційні отвори та почали кидати туди ручні гранати. Після вибухів німці вилили гарячу рідину в отвори і підпалили приміщення, внаслідок чого всі, хто знаходився всередині, загинули.
Серед жертв були відомі особи, зокрема фельдшер 2-ї міської поліклініки Олександр Долгополов, фельдшер залізничної станції Суми Яків Гузик, директор школи №18 Петро Саленко та вчитель Семен Сапун. Цей жахливий інцидент став яскравим свідченням жорстокості окупаційного режиму та жертв, які українці несли в боротьбі за незалежність. Пам’ять про ці події залишається важливою частиною історії Сумщини, підкреслюючи трагедію українського народу під час Другої світової війни.
Боївки ОУН в Сумській області
Боївки УПА користувалися підтримкою місцевого українського населення, особливо під час голоду 1946-1947 років. У завершальний період війни та після неї на території Сумської області діяли кілька груп ОУН:
- Боївка братів Супрунів та Лузанів (Олександра і Івана) в березні 1948 року активно нападала на партійні та радянські установи в Конотопському і Кролевецькому районах Сумщини, а також у Коропському районі Чернігівської області.
- Боївка “Дулі” діяла на території Глухівського та Кролевецького районів, здійснюючи напади на колгоспи та сільради, використовуючи лісисту місцевість для ухилення від переслідувань.
- Невелика група УПА під керівництвом братів Семенцових діяла на Глухівщині, згодом поширивши свою діяльність на Путивльський та Шалигинський райони Сумської області. Останній бій цієї групи з міліцією відбувся 30 травня 1947 року і тривав понад чотири години. Частина бійців загинула, інші змогли вийти з оточення. Остаточно міліція ліквідувала цю групу восени 1948 року.
- Найбільшого розголосу набула невелика боївка УПА, що з’явилася в липні 1944 року на території Роменського та Недригайлівського районів. У ніч з 11 на 12 листопада 1944 року цей загін здійснив напад на колгосп ім. Будьонного в селі Вовківці, а аналогічний наліт відбувся 15-16 листопада в селі Погожа Криниця. Як повідомляли агенти НКВС, “все награбоване майно та продукти харчування були роздані населенню, яке підтримувало банду”. Після вбивств кількох активістів НКВС звернувся за допомогою до обласного центру, що призвело до заведення агентурної справи “Автоматчики”. 19 грудня 1944 року під час бою у Роменському районі загинув командир повстанців Микола Цуб, а інші учасники були захоплені.