Друга світова війна стала великим випробуванням для всіх жителів України. В цей час загинуло багато людей. Окремої уваги заслуговують концентраційні табори, в яких утримували військовополонених та цивільних осіб. Умови в таборі були жахливими: катування, голод і численні хвороби призводили до високої смертності. На території Сумської області також було декілька концентраційних таборів. Один із них був розташований на одній з найстаріших вулиць міста Суми. Більше на sumy-yes.com.ua.
Будівля колишнього концентраційного табору
Будівля, розташована на вулиці Троїцькій, буд. 5, була зведена наприкінці ХІХ століття для потреб численної німецької громади міста. На другому поверсі розміщувалася лютеранська церква, пастором якої був Лоренц Еблін, відомий спиртозаводчик, а його дружина виконувала обов’язки попечительки. У період з 1900 по 1902 рік у цій будівлі тимчасово функціонував кадетський корпус. На початку XX століття в будівлі працювало лютеранське училище. Будинок має багатий історичний контекст і відображає культурну спадщину німецької громади в Сумах.
У 1903 році будівлю орендували місцеві влади, і тут відкрилася друга жіноча гімназія, оскільки в місті спостерігався брак навчальних закладів для дівчат. Під час Другої світової війни, за словами краєзнавця Маргарити Сергієнко, у приміщеннях гімназії функціонував концентраційний табір. Він функціонував у період з 1941 по 1943 рік і слугував для утримання військовополонених та цивільних осіб, зокрема євреїв. Аж 8600 жителів Сум і військовополонених, замучених фашистами, стали свідками жахливих подій, які відбувалися під час Другої світової війни. Ці люди пережили нестерпні умови концтабору, пов’язані з епідеміями, голодом і насильством. Багато з них стали жертвами катувань, страти та невимовних страждань, які були частиною політики терору, що застосовувалася в той час.
Щодо згадок старожилів міста.
Павло Камнєв розповідав під час відзначення 75 річниці вигнання нацистських окупантів з України, в Сумах у 2019 році, що німцями була розроблена ціла система знищення людей в концтаборі. Кожному командиру бригади німців надавали вказівки вбивати військовополонених і не годувати їх. Наказ полягав у тому, щоб залишити лише 9 мільйонів людей, серед яких були старі, жінки та діти, і перетворити їх на робочих рабів. Микола П’ятаченко, народжений у 1935 році, розповідає, що не пам’ятає точно, коли німці відступали, оскільки був ще зовсім малим. Він пам’ятає, як їхня родина ховалася в підвалах, поки літаки літали над селом, а вони втікали в яр.
Ніна Щербань розповіла, що у приміщенні восьмої школи під час війни існував німецький концентраційний табір, де розстрілювали військовополонених. Це відбувалося неподалік стадіону. Альона Теницька згадує, що її прабабуся пережила ті події і була зафіксована як учасниця війни. Бабуся розповідала їй про німців, які проходили через їхнє село, зазначаючи, що в 40-х роках багато людей померло. Деякі вижили, але багато не змогли пережити ті страшні часи.
Під час будівництва житлового будинку поруч були виявлені залишки загиблих, які потім перепоховали на цвинтарях. Жертви фашистського терору в місті Суми поховані в різних місцях. На Центральному кладовищі спочивають останки євреїв, розстріляних у лютому 1942 року, тоді як на Лучанському кладовищі знаходяться могили партизанів, підпільників, а також військовополонених матросів Азовської флотилії та 62 мирних жителів, які стали жертвами розстрілів. На території колишнього військового містечка поховано понад 120 військовополонених.
Пам’ять про концентраційний табір
Після закінчення війни про цей табір тривалий час не згадували, але в останні роки інтерес до його історії зріс, і місцеві активісти почали ініціювати заходи, присвячені пам’яті жертв. Заступник спостережної ради ЧАО “Альфасистембуд” Георгій Церетелі здійснював будівництво будинку в провулку Інститутському, де були виявлені залишки військовополонених. Було ухвалено рішення встановити меморіал на території нинішньої восьмої школи, в місці, де раніше розташовувався концтабір. Пам’ятний знак був встановлений за кошти підприємця. Над створенням пам’ятного знака працювали архітектор Володимир Биков та випускники Харківської художньої академії: сумчани Андрій Никифоров і Руслан Мовчан, а також троє харків’ян – Федір Бушманов, Олександр Єрмаков і Ілля Кисельов. Пам’ятний знак виконаний у вигляді двох кам’яних брил, навколо яких натягнутий колючий дріт. Серед присутніх на церемонії відкриття пам’ятного знака були ті, хто досі пам’ятає жахи війни або чув про них від своїх родичів.
Пам’ятний знак жертвам нацизму є також на перехресті вулиць Супруна та Горького (старі назви вулиць). Він був встановлений як данина пам’яті в’язням тюрми, що діяла в цьому місці. 20 лютого 1943 року фашисти вивели 650 ув’язнених жителів Сум, переважно мирних мешканців, і заштовхали їх у льох овочесховища, розташованого за в’язницею. Спочатку в повітряні отвори погребів кидали ручні гранати, а потім залили їх горючою рідиною і спалили людей живцем. Серед загиблих були діти, жінки та літні люди – члени родин партизанів і підпільників. Тут загинув і Семен Сапун, очільник оунівського підпілля, якому Сумська міська рада надала звання “Почесний громадянин міста Суми”. Також на вулиці Мусоргського (стара назва) було встановлено пам’ятний хрест на місці розстрілу утікачів, яких примусово відправляли до Німеччини.
Використані джерела: sumy.fandom.com, sm.suspilne.media, sumy.depo.ua, smr.gov.ua