Бувають обставини, що змінюють життя людей безповоротно і назавжди. Мешканець села Кам’янки, що на Сумщині, Віталій Куколь, відразу після повномасштабного вторгнення став захист рідного села. Більше на sumy-yes.com.ua.
Мінування дороги та допомога людям
24 лютого 2024 року Сумська область зустріла ворога першою. Щоб відрізати шлях росіянам до свого села, Віталій Куколь замінував дорогу між Кам’янкою та окупованим Тростянцем. Вибухівку для цього чоловік зробив сам, використовуючи знання з хімії. Колись, як розповідає Віталій, він вчився на хіміка-технолога у Сумах. У студентські роки він потрапив на практику до Уралу, де навчили зварювати метали за допомогою вибуху. Саме цей досвід став доречним для виготовлення власної вибухівки. Детонатори для своїх вибухових пристроїв Віталій попросив у військових одної з бригад, що базувалися неподалік. Спочатку чоловік постійно спостерігав за замінованою дорогою, потім прибігав спостерігати час від часу.
Крім мінування дороги, Віталій допомагав людям вибратися з Тростянця, який був тоді окупований, у безпечні місця. Людей доводилося вести стежками, що були мало кому відомі. Як розказує Віталій, перескакували через колії, йшли під кар’єром, та переправлялися через річку. Кінцевим пунктом була Криківка, де вже були українські воїни.
Одними із перших Віталій виводив подружжя з Тростянця, які раніше були в АТО (у них були татуювання). Для таких перебування на окупованих територіях було дуже небезпечним. Переправившись у безпечне місце, хлопець одразу пішов до тероборони, а дівчина – до медичної частини.
Віталій не рахував, скількох людей він зміг провести таким способом. Але його мама знає, що через його хід пройшла 21 людина.
Партизан Віталій Куколь дуже добре знає своє село і не боїться ходити там, де можна натрапити на міни. У лісах, що навколо, йому знайома кожна стежина. Шуткуючи, він говорить, що зростав разом з цими лісами.
Саморобна зброя та землянка
У перший день повномасштабного вторгнення Віталій сам зробив зброю, використовуючи все, що було під рукою. Якось журналістам «Суспільного» він показував «шандараху» – пристрій, виготовлений зі шматки підводної рушниці та колгоспної поїлки. Така зброя може бути заряджена порохом, камінням або цвяхами. З металевої трубки та дерев’яного руків’я, виготовленого власноруч, Віталій зробив одноствольний пістолет з гнотовим запаленням. Вся зброя, що є у партизана, виготовлена після повномасштабного вторгнення і призначалася для захисту від окупантів.
У сусідньому лісі партизан облаштував землянку, яка повністю придатна для життя цілої родини. Спочатку, як розповідає Віталій, на місці землянки був його спостережливий пункт – звідти добре видно три населені пункти та все, що в них робиться. Віталій говорить, що звідси було зручно спостерігати за діями та переміщеннями російських військових. З іншого боку, місце землянки непросто знайти, вона могла б бути надійною схованкою для партизана і його родини.
Волонтерство та винаходи
На щастя, ховатися у землянці Віталію Куколю не прийшлося. Свій час, знання і вміння партизан присвячує волонтерству: із залишків російської техніки Віталій став виготовляти сувеніри. Використовуючи знання хіміка, він сортує металічні залишки та переварює їх. Зроблені дрібнички відвозить волонтерам на продаж. Сувеніри виставляються на аукціонах в мережі та мають чималий попит. Кошти з реалізації сувенірів йдуть на Збройні Сили України.
Свої знання Віталій, як хімік, зумів застосувати іще в одному винаході. На своєму подвір’ї він самотужки сконструював апарат, що дозволяє виготовляти бензин із пластику. Вдосконаливши винахід, Віталій зумів добитися належної чистоти пального, та заправляє ним свій мотоцикл.