Конотопська битва, яка відбулася у 1659 році не згадувалася у підручниках історії радянських часів. Ця подія не лише є свідченням однієї з поразок армії Російської імперії, але розвінчує головний міф Росії про прагнення споконвічного братерства та єдності двох народів. Більше на sumy-yes.com.ua.
Штурм Конотопа
У вересні 1658 року цар Олексій Михайлович підписав грамоту, згідно з якою був оголошений початок військових дій проти Гетьманщини. Царському уряду дуже не подобалося, що гетьман Виговський підписав договір з Польщею та відмовився від союзу з Росією. Вже тоді були очевидними ряд порушень зі сторони Росії Переяславської угоди: зокрема, росіяни уклали сепаратне перемир’я з поляками замість обіцяної допомоги козакам, втручалися у справи Гетьманщини та провокували опозиційні сили до повстання проти влади гетьмана.
За даними різних джерел, військо Московії, що очолював князь Трубецькой, налічувало до 100 тисяч воїнів. За оцінками сучасних істориків, кількість особового складу армії московського князя не могла бути більшою за 50 тисяч вояків.
Армія Трубецького нещадно руйнували села та околиці Ніжину, було знищено Срібне, Борзна (це ниці – районі центри Чернігівщини), але подолати Конотоп московитам не вдалося. У місті тоді були розміщені Ніжинський та Чернігівський полки загальною кількістю 4,5 тисячі осіб. Козаки разом із містянами відчайдушно захищали своє місто і витримали штурм імперських полків.
Конотоп перебував в облозі понад два місяці, потім у місто прийшли війська гетьмана Виговського із кримськими татарами, що були союзниками українського війська. На боці козаків тоді воювало чимало найманців – серед них були серби, молдавани та німці. Безпосередньо перед вирішальною битвою до гетьманського війська прийшли на допомогу загони поляків.
Загальна кількість такого об’єднаного козацько-татарського війська налічувало приблизно 50 тисяч воїнів. Отже, сили супротивників були майже рівними. Але в інших джерелах йдеться про значну перевагу імперського війська.
У складі війська князя Трубецького були кінні підрозділи, до яких входили відомі дворяни Москви. Також під його командуванням були загони кадомських та касимовських татар, які в той час були васалами Москви та мешкали на території нинішньої Рязанщини. Також до князівського війська приєдналися загони наказного гетьмана Безпалого, що був затятим суперником Виговського у боротьбі за булаву.
Під час бою українці влаштували пастку і заманили князівські кінні загони до яру, який затопили. Для цього козаки спустили греблю на річці та зруйнували міст. Вершники із важкою зброєю та кіньми миттєво пішли під воду. Частина війська, що не потонула, була знищена гетьманською армією. Історичні джерела стверджують, що тоді під Конотопом загинуло 30 тисяч московитів, хоч в деяких документах можна знайти й більш значне число.
Після штурму
Воєвода Семен Пожарський, який очолював імперську кавалерію та керував штурмом Конотопа, був взятий татарами у полон. У літописі тих часів вказано, що він вилаяв татарського хана й плюнув йому межі очі, після чого воєводі відсікли голову та надіслали до табору князівського війська.
Князь Трубецькій поспіхом зняв облогу з Конотопу і віддав наказ відступати. Козаки з татарами три дні гнали втікачів аж до Москви, однак повністю не знищили ворожу армію. Як зазначають історики, завершення операції не було продумане завчасно. Сам князь був тяжко поранений і дивом лишився жити. Під час втечі імперська армія втратила більшу частину артилерії, бойові знамена та інше обладнання.
Коли українські війська та їх союзники підступали до Москви, почалася паніка: поміщики кидали свої маєтки та разом із селянами тікали під міські мури у пошуках захисту. Поспіхом укріплювали оборонні вали та формували додаткові загони для захисту Москви у випадку облоги. Пішли чутки, що цар із родиною готується до втечі.
Водночас на Гетьманщині з новою силою спалахнула громадянська війна. Серед козацької старшини Війська Запорізького загострилися суперечки, і тому позбавитися ярма Російської Імперії не вдалося.