У серпні 1941 року німецький вермахт підступив до Сумщини, а вже у жовтні область була окупована. Окупація міста німецькими військами у 1941-43 роках внесла в життя мешканців Сум значні зміни. Дехто стверджує, що німці намагалися навести на захопленій території суворий німецький порядок. Та не варто забувати, що робилося це на користь загарбників, а не місцевого населення.Про деякі факти життя міста Сум в окупації 1941-1943 років читайте на sumy-yes.com.ua.

За спекуляцію конфіскація

З самого початку окупації німці застосували політику «закручування гайок»: була введена комендантська година, будь-яке пограбування житла мешканців, кооперативних, державних та інших установ, а також колгоспів з радгоспами, заборонялося. За невиконання – розстріл. Все, що вже встигли вкрасти треба було повертати. На підприємствах, господарствах мала відбутись інвентаризація майна. Колгоспи та радгоспи розпочинали роботу негайно. Якщо хтось не виконував розпорядження голови, не виходив на роботу без поважної причини, то передбачалося покарання.

Кожен мешканець області старше 16 років був зобов’язаний зареєструватися, отримати тимчасове посвідчення та сплачувати подушний податок у розмірі 5 карбованців на місяць

У міській управі запровадили “Тимчасові правила про злочини та цивільне право, які розглядають судді на території міста Сум”. Згідно з новими правилами передбачались такі покарання за злочини: за спекуляцію – примусова робота до 1 року й неповна конфіскація майна або позбавлення волі до 3 років й повна конфіскація. Хабарництво – позбавлення волі до 3 років.

Сумська “Просвіта”

Що стосувалося сфери освіти. Школа мала виконувати роль «перевиховання» населення. Достатніми німці визнали чотирикласні школи, а також професійні ремісничі та сільськогосподарські школи «з обмеженими завданнями». Хоча, крім початкових шкіл, у 1942-у році Сумський відділ освіти планував створити дві восьмикласні гімназії – чоловічу та жіночу. Навчання було платним – правда, з метою охопити всіх дітей освітою плату за навчання у молодших класах незабаром скасували. На батьків, які не віддавали дітей до школи, накладалися великі штрафи (150-300 руб за кожну дитину).

Спочатку місцева патріотично налаштована інтелігенція позитивно сприйняла викорінення німцями всього «радянського», бачачи у цьому можливість пропаганди національної ідеї. Одним із керівників українського відродження у Сумах став учитель фізики школи №4, член організації ОУН та керівник Сумської організації (раніше забороненої радянською владою) «Просвіта» – Семен Сапун. Проте вже 1942 року німці зрозуміли, що діяльність «Просвіти» не відповідає завданням німецької пропаганди, закликаючи до усунення будь-якого іноземного впливу та створення «незалежної України». Діяльність організації була взята під контроль, а Сапун та ще кілька сумських ОУНівців були страчені.

Робота на ворога

Частина населення Сумщини добровільно підтримала німців та влаштувалася на службу до окупаційних органів. З місцевого населення було сформована, так звана, українська допоміжна поліція. До неї йшли переважно ті, хто зазнав утисків від радянської влади. Хоча були й такі, хто спокусився на податкові пільги та продовольчу підтримку. Поліцаї брали участь у боротьбі з партизанами, контролювали мирне населення, відправляли його до Німеччини, ними складалися списки активістів, вони брали участь у каральних акціях.

У 1942 році підрозділ допоміжних поліцаїв розформували та створили німецьку охоронну поліцію. Відтепер поліцаям видавали безоплатне продовольство та платню 8 руб на день, забезпечувалися одностроєм, гуртожитком та медобслуговуванням. Записатися до поліцаїв можна було у найближчому жандармському управлінні або за адресою: вулиця Петропавлівська, 35.