У 1917-1921 роках Суми декілька разів ставали полем битви. Збройне захоплення міської влади першими ініціювали прихильники більшовиків. У січні 1918 року ними були роззброєні підрозділи Міської думи та Центральної Ради. Також був встановлений контроль над містом. Немовби у відповідь, у березні того ж року, група офіцерів і солдатів за підтримки селян здійснила антирадянський заколот, який дуже швидко придушили більшовики. Детальніше про кавалерійський бій між військами УНР та партизанами Червоної армії за місто Суми читайте на sumy-yes.com.ua.
Червоні партизани
Як розповів історик, Дмитро Кудінов, наступ Червоної армії на Сумському напрямку Українського фронту характеризувався тим, що він проводився добровільно набраними, не регулярними військами. Так само було і цього разу. Спочатку загони червоних партизанів Багацького та Лепехи окупували села поблизу Сум. В “червоній окупації” опинились Тимофіївка, Залізняк, Самотоївка, Верхня Сироватка, а до 2 січня 1918 року була зайнята станція Баси. Це дало змогу перервати зв’язок по Сумському напрямку Харківсько-Миколаївської залізниці. У кінці грудня Лепеха наважився висунути ультиматум військовому коменданту в Сумах. Він вимагав здачу міста без бою, здати зброю або виведення українських військ. Якщо ж ні, то пообіцяв розбомбити Суми. Це був блеф, тому, що у загоні Лепехи не було жодної гармати.
Водночас з півночі до сумських оборонних позицій наближався радянський 7-й стрілецький полк, сформований з двох батальйонів сумських повстанців. Перспективи оборони Сум “республіканською армією” були вкрай складними.
Заходи до оборони міста
Однак ця близька присутність більшовиків та їх війська, змусило як представників УНР, так і місцеву владу вжити заходів для того, щоб організувати оборону. Міською думою був сформований власний орган безпеки у складі трьох рот. Спеціальний комітет з оборони міста звернувся до німецького військового командування з проханням про військову допомогу. А ввечері того ж дня, почалася підготовка до евакуації фінансових установ. В той таки час військові взялися за евакуації Сумського кадетського училища до аналогічного військового корпусу в Києві. На засіданні 21 грудня повітову земську управу турбувало питання про мобілізацію місцевого населення, для оборони міста.
Перед самим наступом на місто партизанські командири організували активну розвідувальну роботу. Цінну інформацію їм здавали працівники електростанції міста, телефоном. Попри все це, командування частин Української народної республіки у Сумах вирішило перейти до активних дій проти більшовиків.
“Червоні” у місті
Наступ партизанів розпочався вранці 5 січня на залізничній станції Баси. Тутешній залізничний міст був зайнятий без бою. Кулемети “республіканців”, розкидані на дуже довгій ділянці фронту, не змогли зупинити колони нападників. Річ у тім, що кулеметів було критично мало: по два кулемети на Павлівському заводі та Троїцькому соборі, відповідно. Два поставили у Кадетський корпус. А тому, план атаки з різних напрямків кількома колонами став несподіванкою для захисників, а кулемети не допомогли. Петлюрівське командування не очікувало, що партизани будуть атакувати місто. В результаті республіканська армія була дезорганізована і не змогла вести адекватну оборону.
Врешті-решт, лобову атаку здійснив загін Лепехи. Кіннотники дістали шаблі, і з червоними стрічками у хвостах своїх коней і на шапках, несамовито кричачи та улюлюкаючи, через Харківський міст, увірвалися на Покровську площу і вулицю Соборну. Потім вони буквально врізалися в петлюрівську кінноту, яка, панікуючи від несподіваної атаки на повному скаку, почала відступати через базар та Іллінську вулицю на Роменський шлях.
Окупація Сум більшовиками та їхніми військами посприяла тому, що фронт армії УНР розвалився. А це в купі з розгортанням масштабного більшовицького наступу на Наддніпрянщину, призвело до утворення окремого Українського фронту радянських військ.