Суми під час Першої світової війни були глибоким тилом. До міста не доходила лінія фронту, тут не гриміли гармати й не штурмувалися укріплення. Але війна все одно примудрилася познайомити сум’ян із ворогом — щоправда, не на полі бою, а в дещо незвичній ролі. Після захоплення в полон військовослужбовців армій Центральних держав частину з них відправляли далеко від фронту, зокрема на території, що нині ми називаємо Сумщиною.
Для місцевого господарства поява військовополонених мала й цілком практичний бік. Війна забирала чоловіків до армії, підприємствам і господарствам бракувало робочих рук, а полонені ставали джерелом примусової праці. Вони працювали в сільському господарстві, на промислових підприємствах та громадських роботах. Для міста це означало додаткову робочу силу, для самих полонених — зовсім не добровільний спосіб пережити війну.
Про цю маловідому сторінку історії Сум можна дізнатися і з матеріалів sumy-yes.com.ua. Але варто розібратися докладніше: звідки бралися військовополонені у Сумах, де їх утримували, ким вони були та чому їхня праця виявилася потрібною тилу.
Перша світова війна і поява військовополонених на Сумщині
Перші роки Першої світової війни швидко продемонстрували, що масштаб і затяжний характер конфлікту будуть зовсім не такими, як їх уявляли європейські політики влітку 1914 року. Глобальне протистояння перетворилося на гігантський механізм переміщення мільйонів людей. Поки одні вирушали на передову за мобілізацією, а інші поверталися з фронту пораненими, третя категорія — військовополонені армій Центральних держав — прямувала під конвоєм углиб імперії.
Саме тилові регіони ставали місцем, куди масово відправляли полонених якомога далі від театру бойових дій. Проте варто враховувати важливий історичний факт: тогочасна географія регіону відрізнялася від сучасної. Тому сучасне поняття «Сумщина у Першій світовій війні» охоплює території, які тоді підпорядковувалися різним адміністративним центрам.
Стосовно полонених, то держава прагнула максимально мобілізувати їх для підтримки тилу. Причина була прозаїчною: масовий призов забрав із сіл та фабрик мільйони працездатних чоловіків, поставивши економіку під загрозу колапсу. Для Сумського повіту ця проблема постала надзвичайно гостро через розвинену промисловість та потужний аграрний сектор. Державний архів Сумської області й нині зберігає фонди тогочасних підприємств. Документи сумських промислових структур початку XX століття чітко фіксують, як сильно місцевим гігантам бракувало робочих рук.
Війна безжально ламала людські долі та звичні правила життя. Люди, які ще вчора тримали зброю на фронтах Східної Європи, раптово опинялися за сотні кілометрів від лінії фронту — на бурякових плантаціях та заводах Сумщини, замінюючи собою місцевих чоловіків, які пішли на фронт.
Хто потрапляв у полон і як жили військовополонені у Сумах
Основну масу бранців на Сумщині становили військовослужбовці німецької та багатонаціональної австро-угорської армій. Оскільки остання була клаптиковою імперією, серед полонених перебували представники найрізноманітніших етносів. Історики окремо звертають увагу, що офіційне ставлення влади до них часто залежало саме від їхнього національного походження (наприклад, до слов’ян ставилися лояльніше).
Водночас військовополонені не перебували постійно в одному місці: їх розподіляли між різними пунктами утримання та направляли на роботи. У джерелах згадується і табір військовополонених у Сумах поблизу залізничного вокзалу, однак детальних відомостей про нього збереглося небагато.
Умови утримання військовополонених та їхнє повсякденне життя безпосередньо визначалися адміністрацією конкретного підприємства. Приватні заводи та економії зобов’язані були надавати бранцям житло, харчування та медичну допомогу. Праця регулювалася державними та міжнародними нормами, проте на практиці умови сильно коливалися залежно від позиції окремих чиновників.
У цій ситуації не варто впадати в крайнощі: полонені не були ні почесними гостями в тилу, ні автоматично приреченими на жорстоке поводження в’язнями. Для місцевих жителів поява недавніх ворогів на вулицях стала унікальним досвідом. Ворог із пропагандистських газетних повідомлень раптом набув цілком конкретного людського вигляду. Він працював поруч, ходив під конвоєм та намагався спілкуватися. Завдяки цьому Велика війна в Сумах ставала менш абстрактною — і водночас дивно буденною.
Військовополонені як робоча сила: кому була потрібна їхня праця
Найцікавіша сторінка цієї теми — робота військовополонених. Воєнна економіка проявила свій цинізм відверто: бранців потрібно було не просто утримувати, а й ефективно використовувати там, де тилу критично бракувало робочих рук. Дослідники виділяють три головні сфери залучення полонених на Сумщині: сільське господарство, промисловість та громадські роботи.
Особливо важливим був аграрний сектор. Мобілізація забрала на фронт колосальну кількість селян, але землю ніхто не звільняв від обов’язку родити врожай лише тому, що в Європі тривала масштабна війна. Військовополонені частково компенсували нестачу робочих рук у сільському господарстві, яка виникла через мобілізацію чоловіків до армії.
Не менш гостро потребували кадрів промислові гіганти. Регіон мав потужну цукрову галузь, підприємства якої вимагали сотень працівників для безперебійного сезону цукроваріння. Державний архів Сумської області зберігає документи цього періоду, зокрема фонди таких підприємств:
- Павлівського цукрового заводу;
- Веринського цукрового заводу;
- Стрілківського цукрового заводу;
- Супрунівського цукрового заводу;
- Сумсько-Степанівського цукрового заводу.
В архівних матеріалах безпосередньо зафіксовано факти використання примусової праці: у документах цих підприємств збереглися поіменні списки військовополонених із зазначенням їхніх обов’язків та умов утримання. Наприклад, у серпні 1917 року 23-річний німецький військовополонений Людвіг Шмідт працював на Павлівському рафінадному заводі. Під час роботи він отримав важку травму, після чого його доправили до заводської лікарні. Врятувати Шмідта не вдалося — він помер від отриманих ушкоджень. Цей випадок зафіксований у документах Державного архіву Сумської області.
Зрештою, практика компенсування дефіциту кадрів була поширеною по обидва боки фронту. Але в локальному вимірі це виглядало абсурдно: Велика війна забрала місцевих чоловіків із заводів на передову, а потім привезла на їхні робочі місця полонених солдатів із ворожої армії. Історія інколи має дуже чорне почуття гумору.
Військовополонені у Сумах і на Сумщині: який слід вони залишили
Військовополонені стали ще одним, не надто помітним, але важливим слідом Першої світової війни в історії Сум. Вони з’явилися в тилу як результат бойових дій, а згодом стали частиною місцевого господарського життя. Для Сум та Сумщини це була незвична зустріч із війною: ворог опинився не за сотні кілометрів на фронті, а поруч — під охороною, на роботі, у місці утримання.
Полонені не визначали життя міста, але залишили в ньому свій слід. І нині ця історія нагадує, що Перша світова війна була для Сум не лише мобілізаційними списками, шпиталями та біженцями. Вона принесла сюди навіть тих, з ким сум’ян ще недавно мали зустрічатися лише по різні боки фронту.