Місто Охтирка разом з багатьма населеними пунктами Сумської області у лютому 2022 року зустріла ворога першою. Відразу після початку повномасштабного вторгнення була загроза окупації міста. На околицях і в самій Охтирці відбувалися бойові зіткнення.
Бої за Охтирку тривали близько місяця. Річ у тім, що це місто знаходиться на важливому стратегічному напрямку, значення якого важко переоцінити. У випадку окупації Охтирки для загарбників відкривався прямий шлях на Полтаву, Миргород, Гадяч та Київ. Більше на sumy-yes.com.ua.
Дні окупації
Протягом місяця росіяни обстрілювали Охтирку з важкого озброєння, за цей час було скинути не один десяток авіабомб. Обстріли міста відбувалися і після його звільнення: внаслідок авіаударів було зруйновано багато об’єктів цивільної інфраструктури. Пошкоджені або знищені повністю сотні житлових будинків, дитячий садок, залізничний вокзал, торговий центр та багато інших важливих споруд. За словами експертів, з усіх міст Сумської області Охтирка зазнало найбільших руйнувань.
У березні внаслідок авіаудару була націло зруйнована міська ТЕЦ, що було дуже серйозною проблемою для міста. Багатьом жителям тоді була надана фінансова підтримка для термінового переведення будинків на індивідуальне опалення.
Росіяни робили відчайдушні спроби захопити Охтирку, але місто вистояло. Охтирка, неначе фортеця, заблокувала для ворога шляхи на Харків та Полтаву. Як говорять експерти, завдяки опору охтирчан оборонці Києва виграли час, щоб влаштувати ворогу належну «зустріч».
Оборона міста
Керував обороною міста Охтирки полковник Денис Дикий. Про початок повномасштабного вторгнення він дізнався о 4-й годині ранку 24 лютого. Вже через годину військовий підрозділ Дикого був приведений до повної бойової готовності. Як розповідають підлеглі підполковника, командир у ту мить був спокійний, рішучий на впевнений. На місто йшла тяжка техніка противника, проте в оборонців міста, як говорить підполковник в одному з інтерв’ю, запаси зброї були дуже обмеженими.
Невдовзі Денис Дикий дізнався, що до них прямує підкріплення – підрозділ бригади «Холодний Яр». Була влаштована кругова оборона міста. На дахи будівель підняли розрахунки з протитанковим озброєнням. За професійну організацію оборони Охтирки полковник Денис Дикий відзначений званням Героя України.
За свідченням очевидців, українські військові робили все для захисту міста. На дорогах біля Охтирки багато було покинутої ворожої техніки. Російські солдати, які відмовлялися виконувати злочинні закони, добровільно здавалися в полон.
Мер разом із містом
Питання щодо забезпечення міста ресурсами, що необхідні для життя вирішувалися адміністрацією міста і міським головою Павлом Кузьменком. Охтирського міського голову не можна назвати досвідченим політиком та чиновником. До того, як пан Кузьменко прийшов в політику, він був лікарем-хірургом. Відразу після початку повномасштабного вторгнення він став за операційний стіл. І, якщо вдень Павло Кузьменко розв’язував адміністративні питання, то вночі у лікарні оперував поранених.
За словами місцевих мешканців, у ті часи будь-хто міг розраховувати на допомогу голови міста. На той час половина охтирчан виїхали з міста, багато людей лишилося без допомоги та опіки. Водночас завданням міського голови було забезпечення харчовими продуктами дві тисячі оборонців міста. Павло Кузьменко, між іншим, мав змогу покинути місто на початку повномасштабної війни, але він залишився в Охтирці. В березні 2024 року мер Охтирки П. Кузьменко згідно з наказом президента України був відзначений ордена «За мужність» III ступеня. Мужня та нескорена Охтирка стала містом-героєм.
