Козацько-селянське повстання під проводом Кондратія Булавіна відбулося на Дону в 1708 році. Це був масовий збройний виступ козаків і селян проти соціального гноблення. Однією з причин повстання стало бажання Петра I скасувати традиційне право козаків на самоврядування, заборонити приймати в свої лави селян-утікачів та інше. Сумщину теж не обійшов стороною цей збройний виступ, а, проте, у повстанні не аби яку роль зіграв Сумський козацький полк. Більше на sumy-yes.com.ua.
Витоки повстання
Треба сказати, що цей великий виступ називався “четвертою селянською війною”, “революційним спалахом” початку XVIII сторіччя та навіть “колоніальною революцією” і «Булавінщиною».
Але почнемо спочатку. Біля міст Бахмут і Тор, заселених переважно ізюмськими козаками, здавна були соляні промисли. Їх наближеність допомогла ліквідувати монополію Кримського ханства на сіль. Промишляли тут і донські козаки, та ще і як! У 1704 р. в Бахмутському районі діяло близько 170 промислових пателень, які виварювали сіль. З них 140 були власністю Ізюмського козацького полку. Розмір прибутків був на той час вражаючим.
У 1703 р. донські козаки поскаржилися в Посольський наказ, що ізюмський полковник Шидловський заборонив їм оселятися поблизу Бахмута. Невдовзі кількість скарг і доносів зросла.
Конфлікт тривав до жовтня 1704 року, поки царським указом солеварні не були передані до казни у відання Інгерманландської канцелярії. У ізюмських козаків залишились лише земельні володіння, млини та пасіки. Управління солеварнями доручалося полковнику Шидловському.
У лютому 1705 року Інгерманландська канцелярія ще раз підтвердила свої наміри. Тоді на соляні промисли почали сходитися невдоволені донці, і конфлікт став загострюватися. Тоді Бахмутський отаман Булавін знищив казенні солеварні і продав на місці сіль.
Кондратій Булавін походив із заможної родини донського старшини. Він неодноразово брав участь у походах проти татар, а завдяки хоробрості і організаційним здібностям обирався похідним отаманом, Булавін володів великою садибою, угіддями і солеварню в Бахмуті. Царський указ позбавляв його значних прибутків.
Конфлікт між донцями і слобожанами набирав нових обертів. Слобідські козаки на чолі з Шидловським у лютому 1706 року взяли під охорону селітряні заводи Охтирського полку, розташовані на спірних землях. Аби придушити повстання цар відправив князя Юрія Долгорукого на чолі урядового загону.
У ніч з 8 на 9 жовтня 1707 року на річці Айдар княжий загін був розбитий повстанцями, а сам князь загинув.
А що ж Булавін? Зазнавши поразки в інших сутичках, у грудні 1707 року Булавін тікає на Запорізьку Січ, де набирає козаків для нових походів. До того ж начеб то, він заручився навіть підтримкою татар.
Отже, в степ кидають значну частину слобідських козаків, включаючи вояків Сумського полку, для запобігання виступу запорожців.
Придушення повстанців
У квітні 1708 року Петро І віддає наказ майору В. Долгорукому, брату загиблого князя, очолити каральний Донський похід проти Булавіна. Крім отамана царю дуже «заважав» шведський король Карл XII, який вже ступив на територію Московщини.
Для боротьби з донцями підходили козаки, а тому до збірного загону, крім московських частин, у склад Слобідської бригади увійшов і Сумський полк.
Навесні більшість донських станиць визнали Булавіна військовим отаманом.
Так, в Бахмут прийшло близько 4 000 запорожців, які під Ізюмом плюндрували слобідські села. Полковник Шидловський написав гнівного листа Булавіну, вказуючи на розорення полкових поселень і вимагаючи покарання винних. Натомість отаман лише прислав підкріплення.
29 травня 1708 року сумський полковник Андрій Кондратьєв вирушив у похід проти булавінців. Полк зупинився під Валуйками і став окремо від основного табору урядових військ, чим наражався на небезпеку. І вже 8 червня 1708 року Сумський полк був атакований повстанцями. Бій тривав більше двох годин.
Користуючись чисельною перевагою, булавинці оточили сумський табір, і прорвали оборону. Полковника Кондратьєва застрелили, згодом полягла і старшина, частина потрапила у полон.
Полоненим сумчанам запропонували перейти на бік повстанців. За це обіцялося негайно повернути коней, одяг і зброю. Старшини та козаки відмовилися. Невдовзі полонених козаків відпустили, а страшини зважилися на втечу.
9 червня 1708 року до Долгорукого прийшли старшини Сумського полку, яким вдалося втекти з полону, і детально розповіли про бій. Вони розповіли про плани булавінців йти під Ізюм “на здобич”. Згодом вони дійсно вимагали від козаків Ізюмського полку видати на розправу полковника Шидловського.
Поразка сумчан негативно вплинула на настрої слобожанців. Долгорукий довго вагався: вирушати на Черкаськ, чи обороняти слобідські міста. Розпорошення Булавіним своїх сил допомогло швидко їх знешкодити. Спроба взяти штурмом Тор була відбита.
Підхід урядових сил примусив повстанців відійти до урочища Крива Лука неподалік від Тора. 2 липня 1708 року тут у результаті п’яти годинного бою заколотники зазнали поразки.
Запорожці сховалися в Бахмуті, проте козаки Шидловського взяли місто штурмом. Подальша серія поразок прискорили розправу донців над самим Булавіним, а повстання поступово пішло на спад.
Для Сумського полку Донський похід став чи не єдиною військовою операцією першої половини XVIII століття, в ході якої він діяв майже окремо. На жаль, бій під Валуйками нічого, окрім розчарування не приніс.