24 березня Президент Володимир Зеленський присвоїв Охтирці Сумської області звання «Міста-героя України». Було відзначено орденом мужності мера міста — Павла Кузьменка. Суми Yes розкаже про те, як виживала, вистояла Охтирка і місцеві жителі після початку повномасштабного вторгнення.
Відомий Охтирський район Сумщини до війни
До 24 лютого Охтирка була яскравим і зеленим містом Сумської області. В Охтирському районі видобували нафту, було багато свердловин. Затишне невелике місто на березі річки Ворскли процвітало.
Після вторгнення російських окупантів Охтирка не сходила із заголовків ЗМІ-видань. Це були болючі заголовки про людські втрати.
Місто пережило обстріл військової частини, де приблизно 70 бійців загинуло, в Охтирці знищили ТЕЦ (найчорніший день, коли зупинилося тепло), скинули три вакуумні бомби, обстрілювали ракетами та авіацією. Це колосальні руйнуванні та знищені вулиці, спалені заживо люди.
Охтирка стала містом, яка прийняла удар російської армії і змогла завдяки титанічним зусиллям військовим ЗСУ вистояти. Місто не взяли, не змогли пройти повз нього вглиб України.
В ті страшні дні міський голова опублікував відеозвернення зі словами:
«33-ій день я не знаю відповіді на запитання своєї дитини: «Па, а за що вони нас вбивають?»
Мер Охтирки
Павло Кузьменко показав мужність і витримку. Він лікар з 20-річним стажем, тому вже на другий день після початку вторгнення пішов оперувати перших бійців, поранених Градами. Він розповідав, що знав особисто практично кожного містянина, він бачив їх на похоронах, які практично щоденно проходили в місті. Міський голова ходив на всі похорони.
«Місто-герой» Охтирку відбудують після перемоги, в цьому немає сумнівів. Болючими є людські втрати.
Найзапекліші бої в Охтирці
Вони почалися 24 лютого 2022 року. Протягом місяця місто обстрілювали з артилерії і скидали авіабомби, але захопити Охтирку так і не змогли. Начальник штабу добровольчого формування Микола Бордюгов розповідав, що карти в окупантів були ще з часів Другої світової війни, тобто радянські. Російські війська рухалися фактично по шаблону того, як проходили колись німці. В селах Сумщини почали на початку війни діяти групи добровольців, які знищували або захоплювали російську техніку.
Один з добровольців Григорій Шульга пригадував, як до них з іншими бійцями приходили бабусі і просили не лишати їх самих. Підтримка місцевих жителів лише додавала сил, як і любов до України.
Місто живе
Незважаючи на те, що Охтирка знищена ворогом, в місті в період повномасштабного вторгнення все ще жило від 20 до 48 тисяч місцевих жителів, військових. Вдень Охтирка жила, а потім російські окупанти знову і знову проводили обстріли.
Окупанти, за словами Павла Кузьменка, були переконані в тому, що за тиждень-другий вони точно переможуть. Після того, як Охтирка вистояла, росіяни стали боятися місто. Згодом, після страху українців прийшла сила і витримка, вони почали робити оборонні лінії та допомагати військовим на передовій.
Охтирка стала «Містом-Героєм», адже не пропустила окупантів на Полтаву. Через Тростянець та Лебедин Сумщини окупантам вдалося прорватися і загубитися в полях, де їх і почали виловлювати українці.
Нагадаємо, 4 квітня 2022 року окупанти втекли з території нескореної Сумщини.
Руйнування Охтирки
Мер міста оцінював вартість кожної зруйнованої будівлі приблизно в 60-100 мільйонів гривень (за умови відбудови за старими технологіями, за новими — 200 мільйонів). В цілому, збитки можна підрахувати, а згодом і відбудувати. Для відновлення ТЕЦ, наприклад, потрібно близько 100 мільйонів гривень.
