Історики стверджують, що життя Івана Харитоненка є прикладом надзвичайної наполегливості. Його діяльність, що спрямована на покращення рідного міста пам’ятатимуть іще багато поколінь. Більше на sumy-yes.com.ua.
Освіта та початок своєї справи
Харитоненко Іван Герасимович народився 25 вересня 1820 року в слободі Нижня Сироватка Харківської губернії (нині ця територія належить до Сумської області). Рід Харитоненків був найстаршим та найвідомішим у Сумах. Іван був п’ятою дитиною у великій родині. Батько, Герасим Омелянович, багато часу чумакував, був на посаді голови волості та наприкінці життя отримав звання купця 3-ї гільдії.
Початкову освіту Іван отримав у місцевій парафіяльній школі, потім навчався далі та працював у купців міста Курська. Як зазначає краєзнавець Дмитро Кудінов, Іван Харитоненко з юних років був кмітливим хлопцем, та швидко зрозумів, що комерція – саме та справа, яку треба вивчати досконально, щоб стати багато чого досягти. У Курську Іван був конторником (так називали молодшого службовця контори) і саме на роботі жадібно засвоював підприємницькі знання.
Іван Харитоненко володів відмінними діловими якостями, але не мав достатнього капіталу, щоб започаткувати свою справу. Шукаючи джерело доходів, І. Харитоненко почав скуповувати цукор та постачати його на північ Росії. Згодом накопичених коштів вистачило, щоб скупити землю у збіднілих поміщиків Харківської та Курської губерній та зробити перші посіви цукрового буряка. Розуміючи, продавати сировину власникам цукрових заводів не вигідно, молодий підприємець вирішив побудувати свої заводи. Харитоненко тоді ризикнув усіма накопиченими коштами й цей ризик виправдався – зовсім скоро власні підприємства запрацювали та принесли господарю прибуток. На виробництві Іван Харитоненко вдався до новаторства і першим у краї відокремив виробництво цукру-рафінаду від цукру-піску.
Цукровий синдикат та торговий дім «І. Г. Харитоненко з сином»
Вже в 1869 році в Сумах з’явився найбільший цукровий завод, який потім назвали Павловським. У цей же рік Іван Харитоненко став одним із п’яти найзаможніших підприємців краю. Менше, ніж за 10 років, Іван Герасимович створює цукровий синдикат і стає його керівником. До складу цього синдикату входять шість потужних цукрових та рафінадних заводів, іще два заводи підприємець взяв в оренду. На підприємствах Харитоненка працювали більш ніж 5 тисяч робітників.
Для своєї сім’ї Іван Герасимовим придбав два великі маєтки у Харківській та Курській губерніях, володів чималими площами землі, частину з яких здавав орендарям.
Після 1860 року Іван Харитоненко створює торговий дім «І. Г. Харитоненко з сином» з керівництвом у Сумах. Заводи цукрового синдикату з того часу забезпечують продуктом не лише ринок Російської Імперії, а також їдуть до країн Азії та Європи. І всюди йде слава про виключну якість продукції. Торговий дім Харитоненка мав представництва у великих містах Росії та Середньої Азії.
Діяльність на посаді міського голови
18 листопада 1867 року І.Г. Харитоненко стає міським головою міста Суми. Цю посаду Іван Герасимович сприймає з особливою відповідальністю, адже від його дій та рішень тепер залежить добробут всього міста.
З початку перебування на посаді Харитоненко розпочинає великі будівництва в місті та розв’язує питання, що є актуальними для сумчан. Історики зазначають, що за кошти Харитоненка було побудовано більшість споруд, що є в Сумах з другої половини ХІХ сторіччя. Саме тоді сумські дороги були викладені бруківкою, були збудовані мости та критий ринок з мурованими лавками, облаштували освітлення електрикою.
Іван Герасимович опікувався Харківським університетом і власним коштом збудував гуртожиток на три поверхи, розрахований на 150 осіб.
У 1887 році Іван Харитоненко разом із дружиною Наталією заснували дитячий притулок для дівчат-сиріт та напівсиріт. Під притулок була виділена садиба Наталії Харитоненко у Сумах.
Багато коштів родина Харитоненків виділяла на будівництво закладів освіти, зокрема, духовних училищ в Сумах та Харкові.
У листопаді 1891 року Івана Харитоненка не стало. Він похований у Сумах на Центральному кладовищі.